Обрано трек на змагання:
Monophonic – Vacuum
У 2018 році не було змоги приїхати на етапі Любительського Кубку України в Рівному. Вирішив надолужити пропущене у 2019 році. На змагання приїхав у день старту, хоч сам раджу приїжджати за день до старту. Буде змога трек прикатати та технічні елементи запам’ятати, точно буде не зайве и буде час відпочити після «прикатки». Приїхавши на старт одразу кинулось в очі, що дуже багато комарів в лісі, цілими хмарами літають. То ж треба не гаяти час і не годувати набридливих та спритних комах і їхати дивитись трасу. Проїхавши коло в мене з’явилось відчуття, що я цю трасу вже бачив за винятком деяких нових елементів траси. І справді траса була доволі подібна до марафону, який успішно проїхав у 2018 році. В цілому доволі силова траса на якій весь час здається що їдеш вгору. Перед стартом знизив тиск у передньому колесі та вилці, таким чином зменшив вірогідність тряски руля. За день до старту їхав Елімінатор в Києві на якому витрачено трохи більше сили ніж хотілось і як буду їхати після нього в Рівному важко сказати та оскільки вже приїхав треба стартувати.
Стартую! Всі швидко вирвались уперед, сам того не помітив, як опинився на заключному місці. І не скажеш, що їдеш повільно, просто усі інші дуже швидкі. Їду в темпі, залежно від самопочуття та болю в руці. Так, ще вкінці березня впав з байка та пошкодив руку, яка досі не дає змоги їхати вниз так, як хочеться. Рука ніби не болить та іноді отримуєш такий біль, що аж руку скручує. Так до ще одного падіння недалеко! Перше коло проїхав доволі рівно, рука майже не болить і тільки на швидких спусках, де відчувається тряска доводиться сповільнюватись. Поставив ціль доїхати до третього кола, а далі дивитись по самопочуттю. До третього кола потрохи відіграю позиції та будую плани на наступні кола.
Відчуваю, що через страх отримати біль в руці, весь час намагаюсь тримати вагу подалі від переднього колеса. А там, де треба на трасі переміщати вагу уперед, не роблю цього. Від цього вже всередині змагань відчуваю, що моя спина вже скоро просто закінчиться. І тільки зворотній підрахунок кіл до завершення допомагав продовжувати їхати. На 5 колі підрахував, що їду десь на 12-14 місці, і починаю озиратись назад, бо мені здається, що лідер змагань доволі близько вже. Але мені хочеться їхати ще шосте коло! Прискорююсь, особливо в підйоми. Навіть почав бачити попереду опонентів, які, здається, не так і далеко.
Якщо п’яте коло відпрацював на хорошому рівні, то шосте в точністю до навпаки. Особливо це відчувалось на швидких ділянках де треба було просто підтримувати швидкість я ж просто кидав роботу. І ніби розумієш, що це вже заключне коло. Та все одно невзмозі зібратись та доїхати до фінішу у бажаному темпі. Трохи страждань і вже довгоочікуваного фінішу досягнуто! Хочеться подякувати організаторам за виконану роботу та учасникам за чесну боротьбу. До наступних зустрічей.
Be Who You Are 