Трек змагання: ONUKA – STRUM
Через тиждень після ЛКУ в Рівному проходить не менш відоме на всю країну змагання – Любительський Чемпіонат України! Минулого року вдалось фінішувати на високому місці у своїй категорії, повторити у 2019 році, можливо, не вийде. Але спробувати треба, бо змагання проходять в Києві, та ще в такому мальовничому місці як Пирогів. В порівнянні з 2018 роком, трек траси отримав нову ділянку старту/фінішу, більш цікаву та продуману, також організатори відновили технічні елементи, які за рік було трохи пошкоджено. Вцілому до підготовки та організації події питань не виникає, все на належному рівні. За день до змагань я і Ілля подивились трасу, проїхали тільки одне коло. Цього достатньо для розуміння, що з пошкодженою рукою, як виявилось перелом, можна їхати всю трасу, але тільки по chicken line. Приїхав за 20 хвилин до старту, швидко беру номер та готуюсь. Частіше всього на змагання беру балон CO2 та щось з NUTREND: гель чи таблетку з магнієм. Швидко оглядаю велосипед: краще всього подивитись на осі коліс, та на півня заднього перемикача. Також можна перевірити кріплення виносу, руля, рульової та підсиділа. В ідеалі глянути ще на манетки та гальма. Тепер можна і старт їхати.
Встаю десь у другу чи третю лінію старту. Взагалі не критично, де вставати на старті, але краще стартувати разом з знайомими обличчями, хоч знаєш, чого чекати. Стартуємо доволі спокійно, без нервів чи штовханини. Попереду 6 шкіл дистанції з дуже сильними опонентами, які ще тиждень тому привезли мені якийсь неймовірний відрив. Тож намагаюсь просто спокійно їхати у прийнятному темпі, без коротких прискорень чи атаки угору.
На трасі є дві технічні ділянки, які одразу вирішив об’їжджати по chicken line, не хочу ризикувати рукою заради 2-3 секунд виграшу самому собі. Часто виникала ситуація, коли при обході суперника доводилось бачити його знову попереду і обходити його ще один раз. Це точно не додавало сил на подальшу боротьбу з трасою та опонентами. Таке відчуття, ніби робиш одну і ту саму роботу по два рази, а результат той самий. Ну нічого, хоч рука не турбує і самопочуття, як моє, так і байка, на прийнятному рівні. На подив траса добре підходила під мій стиль катання, і вже на 3 колі опиняюсь на четвертій позиції. Попереду Кресан Юра і позаду Жученко Костя. Хоч сам їду в групі команди VinTEAM, які ну дуже добре їдуть. А оскільки сам не знав, що їду з ними різні категорії, продовжував до останнього боротися за вищі позиції.
Особливо цікава боротьба була з Шатовим Олександром, який дуже добре їхав в гору, але потім відходив на пологих ділянках, де була моя територія. Так продовжувалось до самого фінішу. Хочеться подякувати хлопцям, не дали понудьгувати. Гінка сподобалась і результатом задоволений. Четверте місце – це хороший результат! У компанії таких опонентів – тим більше. Дякую усім за незабутній день, будемо і надалі обертати педалі життя!
Be Who You Are 