Спортивний Туризм “Трахтемирів – 2019” – инвент на Facebook
soundtrack: Rainbow – Catch The Rainbow
До останнього не був упевнений, що поїду на туризм. Оскільки знайти пару виявилось не так вже і легко. Багато-хто вже мав команду, або просто не планував їхати на змагання. Але власне бажання не пропустити таку подію мотивувало продовжувати пошуки напарника/напарниці. Ситуацію врятувала Страфун Леся, яка також шукала напарника на змагання. Як результат, вийшла сильна пара! Леся має досвід у велоперегонах та систематично тренується, а що ще треба? Тож ми разом їдемо на старт змагання. Приїхавши, був здивований кількістю учасників, якось на сайті здавалось, їх буде поменше. Маю простий план змагання: не загубитись, зберегти сили та приїхати на фініш цілими, майже здоровими з добрим настроєм! Оскільки маю (на мою думку) досвід у змаганнях на довгі дистанції, вирішуємо, що буду відповідати за навігацію та за їжу. Дали навігатор, пояснили як ним користуватись. Досвіду користування не маю, але ніби нічого складного не помічено. Трек дистанції представляє собою одне коло у 70+ кілометрів по лісах, селах, полях та трохи асфальту. Перед стартом добре поїв, їхати мінімум 3 години, тож організму потрібні вуглеводи. Набрав спортивної їжі, для себе та Лесі. Бо треба не тільки за собою слідкувати, але і за напарницею. Води взято дві повні фляги, погоду обіцяють суху та спекотну. І потроху виходимо на старт!
Старт доволі швидкий, уперед вирвалось багато пар «мікс», ми розміщуємось десь всередині пелотону, єдиний мінус – це пил який піднявся. Але вже через 3 кілометри почався сінглтрек в лісі, де всі учасники потроху почали розтягуватись у довгу колону. Темп вирівнявся, і ми намагаємось підтримувати його. Згодом трек траси перейшов у лісову дорогу з непростим градієнтом вгору, тут Леся здивувала своїм темпом. Потроху почали обганяти інших учасників, паралельно на трек дивився і нагадував про воду. Далі трек вийшов у поле, дорога грунтова, але рівна, хоч на авто 60-80 км/г їдь. Наша швидкість потроху збільшується виходжу вперед та веду зміни на відкритій місцині, де дошкуляє вітер. До першого КП їдемо десь на 2-й чи 3-й позиції. На КП була холодна кола, відмовитись від такого подарунку не міг. Набираю бананів та трохи випиваю води, заїдаючи все фруктами. Леся поїхала далі разом з парою Ваня/Юля. Здалось, що відпустив їх недалеко, але моє прискорення не дає результату. Їх не бачу! Врятував перехожий, який повідомив, що вони зовсім не далеко попереду. Бо вже виникла думка, що вони не у той напрямок поїхали! Наздоганяю їх якраз на довгому асфальтному підйомі. Тут важко всім, тільки здалось, що підйом завершився, як бачиш перед собою продовження, а ноги вже важкі. Відрізок між першим та другим КП здався повільнішим та складнішим: багато сінглтерку, посеред лісу або просто по хащах. Декілька швидких спусків, де можна «прилягти» так, що про подальшу участь можна забути. Намагаюсь контролювати стан Лесі, нагадуючи, що треба їсти та пити. Як недивно, коли слідкуєш за напарницею, виходить ліпше слідкувати за собою, твої дії більше виміряні та організовані. Про Трахтемирів можна сказати, що це дуже гарне місце, яке багате на красиві краєвиди! Та чим ближче ми до другого КП, тим більше голова зайнята думка: а на якому ж ми місці? Точно не перші бо попереду кілька разів бачив пару міксів. Прибувши на друге КП, мої підозри підтвердились. Попереду нас одна пара мікс, яким програємо десть 15-20 секунд. Та на нас чекає важкий підйом, на якому доведеться нелегко усім. Саме там ми їх і наздоганяємо. Все, ми на першій позиції, до фінішу десь 25 кілометрів. Леся починає потроху втомлюватись, але продовжує викладатись. Приємно вражений її силою духу та витримкою. На асфальтованій ділянці намагаюсь створити відрив від наших переслідувачів, але і про напарницю не забуваю. Вона успішно підтримувала мій темп, попри втому та інформацію, що до фінішу ще їхати як мінімум кілометрів 15-20. І ніби до фінішу залишилось не багато, та Лесю починає «накривати», даю їжу. Потроху відпускає, але тут дав маху та пропустив поворот праворуч. Проїхали зайвих метрів 200, цього було достатньо, щоб нас наздогнали наші переслідувачі. Схоже, нас буде чекати справді непростий фініш. За п’ять кілометрів до фінішу нас чекав справді складний підйом, на якому нам було найважче. Та в нас дуже сильне бажання перемогти. Після підйому залишилось з’їхати вниз до площі старту/фінішу. Фініш та перше місце. Дякую організаторам та учасникам за справді складну боротьбу, в якій приємно взяти участь, ба більше, перемогти. До наступних зустрічей на майбутніх стартах.
Be Who You Are 