Кубок Київського велотреку 2019

soundtrack: Chemical Brothers – One Too Many Mornings

Сказати, що це для мене новий та незвичний досвід – це нічого не сказати. Тут все не так, як на інших змаганнях. Різні дистанції, різні старти, час на відпочинок, відновлення та підготовку до наступного старту. Змагання, на яких, окрім фізичної підготовки, треба мати розум, знати тактичні моменти, встигнути миттєво відреагувати. Змагання відбуваються на Київському Велотреку, протягом двох вихідних. На них можна обрати ті старти, які найкраще підходять безпосередньо саме тобі.

Багато років катаю кросс-кантрі, але ніколи не міг подумати, що так сподобається змагатися на велотреку. По-перше, це гарно (с): видовищна боротьба, емоції, підтримка глядачів, і все на невеликому клаптику землі. З недоліків, напевно, те, що потрібно мати спеціальний велосипед, ще і вміти їздити на такому ровері. Тут не той випадок коли можна сказати – сів та поїхав! Треба витрачати час саме на велотреку, призвичаїтись до поверхні, специфіку «віражу» та найголовніше – в тебе немає гальм. Так, є ноги та контакти, але після Левелів назвати свої ноги гальмами, як мінімум, перебільшення.

Про змагання: Спершу їду індивідуальний спринт на 200 метрів чи щось таке. Вибачаюсь, якщо помилився, пише «профан», який досі не розуміє, що це було) проїхав не дуже швидко, сказали, що це кваліфікація для розуміння, хто ти, у яку групу/категорію тебе запхати. Потім поїхав змагання, в яких треба подолати свого опонента на останньому колі з трьох та пройти у наступне коло.

Тут мене спіткала перша боротьба, в якій треба мати розуміння, як діяти. Досвіду в мене не було, тому будемо просто слухати досвід коуча). На жаль, тактика просто навалювати не працює. Вдається пройти у фінал за третє місце. Фінал був нервовий, навіть до контакту дійшло, та це тільки ще більше мотивувало викластись на 110%. Відпрацював на нагороду за третє місце!

Наступний старт – груповий, 15 кіл (чи може більше), після чого фініш. В групі на треку їхати – ще той «челендж», вирішив не винаходити велосипед і їхати 3-4 колесом та чекати, що хтось піде в сольну атаку. Саме так і відбулося. За 6 кіл до фінішу один з учасників створює відрив, намагаюсь прискоритись та перекластись до нього. Пришвидшуюсь, та цього недостатньо, лідер пішов у результативний відрив. Починаю обертатися назад, а там нікого. На наші атаки ніхто не захотів реагувати. Артем Щербина відпустив нас, за що йому велика дяка. До фінального кола не кидав намагання наздогнати лідера, та де там, відрив був суттєвий. В підсумку друге місце вибороте.

Результатами задоволений, це був заключний старт у цей день для мене. У другий день не планував змагатися, оскільки вирішив просто поїздити по Труханову острову з коучем). Проїхавши десь кілометрів 40-50, заїхали на трек подивись на змагання другого дня. Але плани змінились коли запропонували позмагатись у парній гінці мікс, де спершу йде кваліфікація, по результату якої є можливість потрапити до фіналу.

І, о диво, знову фінал і знову боротьба за третє місце. З дуже нелегкою парою чоловіків, один з них – відомий спортсмен Єгор Панченко. Перед стартом одразу вирішуємо, що усю дистанцію буду їхати першим колесом. Стартуємо доволі жваво, але судді оголошують рестарт. Ок! Рестарт, так рестарт. Другий старт/рестарт виявився ще кращим. Дуже плавно, без тупняків набираємо швидкість та виходимо на робочий темп. Намагаюсь тримати його та назад подивлятись, оскільки результат зараховується по другому велосипедисту. Все добре, їдемо парою. Наші опоненти потроху почали здавати позиції, та ми і не думали скидати темп, бо хочеться ще час показати непоганий. Вже на середині дистанцій стало очевидним, що третє місце буде за нами, залишилось до фінішу дістатись. Що ми успішно зробили. Фініш та третє місце)

По результату двох днів виборов три медалі. Дякую організаторам змагань за підготовку та саму організацію, а учасникам – що діяли у рамкам чинних правил змагань. Мені сподобався івент, буду намагатись брати участь надалі!