Київська Сотка 2019

soundtrack: Moby – Everloving

Давно не приймав участь сотці в Києві, то армія, то ЛКУ в 2017/2018 році, чи інші змагання не давали змогу взяти участь. Та в 2019 році випала змога взяти участь у вже ставшого культовим івенті. У 2014 році був маршрут: Київ-Стоянка-Буча-Гостомель-Димер-Вишгород-Київ з фінішем на Контрактовій площі, маршрут сподобався. Схема траси 2019 року вцілому виявилась цікавою та збалансованою, але фінішну ділянку я б переробив. Організатори молодці – організували попередню видачу стартових номерів в магазині спортивних товарів DECATHLON, підготували старт на центральній вулиці країни – Хрещатик. На старт приїхав неквапливо, ще буде час перевірити свої сили на дистанції. На старті багато знайомих облич, всі у хорошому настрої та з амбіціями. Організатори першими запускають учасників на шосейних велосипедах різних категорій Elite/Masters/Amateurs, згодом стартуємо ми – MTB Masters – з відставанням у 10 хвилин.

Стартуємо зі старту швидко, вирішив одразу задавати темп, попереду довгий підйом по бульвару Лесі Українки, де можна відсіяти учасників, які мають на меті до фінішу берегти сили. Після підйому на нас чекав довгий спуск до мосту Патона після чого повертаємо на дорогу, яка веде до міста Обухів. Тут і почалися перші складнощі! І ніби складнощами назвати важко, та вони вплинули на загальне положення нашого пелотону. На столичному шосе потроху почали наздоганяти останніх учасників шосейного старту. Спочатку їх було небагато, та згодом їх ставало все більше і більше.

Деякі рухалися максимально праворуч інші навпаки де заманеться, що ускладнювало безпечний обгін. Хоч автомобіль супроводу (поліція) намагався попередити про рух нашої групи, та далеко не всі реагували на це повідомлення. Ближче до Обухова кількість велосипедистів істотно зменшилась, завдяки чому швидкість нашої групи потроху вирівнялась.

На першому підйомі, де розігрувались бали гірського короля, нас чекала велика велика група велосипедистів. Яких не просто пройти, наш пелотон  трохи розсипався. Згодом потроху зібрався на пологій ділянці після віртуального фінішу гірського короля. Сам того не помітив, як від нас у відрив пішов Хіміч Андрій, інші учасники повідомили, що Хіміч сів на колесо автівки поліції та, скориставшись моментом, створив відрив від нас. Ми не розгубились і почали наздоганяти, на це нам знадобилось кілометрів 15-20. Та я витратив занадто багато сил, почав їсти все, що було в кишенях. Від цього стало ще гірше, ти ніби вже не голодний, але ноги вже пусті. Особливо це було відчутно на «Космосі», звичайне вставання на ноги здавалося нездійсненною справою. Стало зрозумілим, що сьогодні не бачити подіуму. Лаюсь на себе, бо дуже багато працював напочатку дистанції, та це не допоможе. Намагаюсь просто не випадати з групи лідерів, а там, може, пощастить. За 5 кілометрів до фінішу наша група скидає темп, стає зрозумілим, що всі орієнтуються на фінішний спринт, який так не вигідний мені. Нічого з цим вже зробити не можу.

Після виїзду на Одеську трасу дорога стає вузькою та проти вітру. Тут усі починають нервово атакувати, коридор не широкий, а попереду невеликі групи, які важко та небезпечно проходити. Коли до фінішу залишається один кілометр, чую позаду себе крики учасників на шосерах, які просять пропустити їх для фінішного спринту. Справді? В нас розбір за першість, а вони максимум на першу сотку претендують і просять пропустити. Може, я не правий, але мав на увазі їх прохання. У цьому хаосі намагався просто дістатися фінішу.

За 200 метрів до фінішу витиснув усі крихти сил, але на одному бажанні подіум не взяти. Як результат на фінішу шосте місце в абсолюті, та четверте у категорії. Але, не дивлячись на результат, день чудовий. Отримав безцінний досвід, який допоможе на наступних стартах. Сподіваюсь у майбутньому стартів буде ще дуже багато) До зустрічі!