Годний Елімінатор на Велодень 2019 в місті Києві 01.06.2019

Музичним супроводом обрано: ZEFEAR – Години

Багато років не приймав участь у велопробігу на Велодень у Києві. Цікавий івент, на якому точно зустрінеш знайомих або познайомишся з новими людьми. У цьому році по завершенню пробігу з’являється можливість прийняти участь у Елімінаторі, який проводять ГодніГонки! Елімінатор – не звичайні змагання, тут доводиться працювати від старту до фінішу. Добре, що хоч відстань не велика. А якщо врахувати, що швидкі старти – не моя сильна сторона, то буде цікаво, а що ж з цього вийде!? Змагання проходять у парку Муромець. Важко навіть порахувати скільки змагань тут вже відбулося. Траса доволі проста, цим організатори дали можливість прийняти участь усім охочим, головне шолом на голові мати.

У перший старт стартує по 8-9 учасників, трохи лячно, як пройде перший старт, бо важко спрогнозувати поведінку інших учасників. То ж «працюю» з першої секунди дистанції. На страті трохи запізно почав рух. Доводиться більше витратити сил на стартовій прямій, та зусилля того варті, бо в кінці прямої вже на першій позиції. Далі просто намагаюсь не дати можливість себе випередити. Не можу сказати, що це було легко. Хлопчина – юніор з спортивної школи – весь час намагався вийти в лідери, в один момент навіть здалось, що в нього вийшло, та, на моє щастя, закінчилася пряма, а я перебував на внутрішньому радіусі повороту. Фініш. Перше місце на першому старті. Далі відпочинок та спостерігання за іншими учасниками.

На наступному старті трохи було легше, та, на мій подив, траса почала доволі швидко змінюватись. Майже після кожного старту. Особливо піщана ділянка, пісок став глибшим та «повільнішим», ділянки з швидкими поворотами стали слизькими та небезпечними, особливо якщо набрав занадто велику швидкість. Ділянку проїхав з першим результатом, від чого з’явилась впевненість, що можу так і до фіналу потрапити. На мій подив, півфінал виявився взагалі спокійним, опоненти не намагалися випередити. А так, як проходять по два учасника у фінал потрапляю я і Євген Черкас.

Організатори дали можливість відпочити і відновити сили. А вони знадобляться! У фіналі два спортсмени з спорт шкіл та Євген Черкас. Четвірка точно не проста. Першими фінал їдуть дівчата, а я обдумаю свій, де все вирішує перша пряма. І справді, у фіналі на стартовій прямій їду другим колесом, та лідер вирішив, що його вже не будуть атакувати перед поворотом. Прогадав) Маслаю що скажений і виходжу на перше місце. Далі серія повільних поворотів, де шанс на випередження мінімальний. І справді ніхто навіть і не намагається провести атаку. Потім пісок, хоч і дуже глибокий, та 29-і Specialized Fast Track відпрацювали на 100%! Намагаюсь, не зменшуючи темп, поберегти сили на фінішну пряму, бо хто його знає, чого від опонентів чекати. Та атаку на мою позицію ніхто не здійснив. Ось вже заключний поворот і прискорення до самого фінішу. Перше місце та море позитивних емоцій. Приємно вражений результатом, бо був впевнений, що дуже короткі дистанції не є сильною стороною, але виявляється, це не зовсім так! Дякую організаторам та учасникам за приємний день.

Відкритий весняний чемпіонат з МТБ (ХСО) перегонів «Біля озера» 18.05.2019 місто Бровари

На це змагання обрав трек: Dead Mouse – Strobe

Другий рік поспіль в Броварах проходить змагання по XCO. Організатори – перевірені часом добрі люди, які також проводять добре відомі «Броварські дюни». Траса майже не змінилась у порівнянні з 2018 роком. Це траса в лісі з мінімальним градієнтом та повільними технічними елементами, у 2019 році додали трохи технічних елементів. Коло невелике, десь 3 км. У день змагання в Києві та Броварах сонячна та суха погода. Кілька днів перед тим були дощі, проте трек в лісі сухий, але без пилюки, що є good). Вчасно приїхав на змагання, разом з Божковим Іллею  та Яросевіч Оксаною. Трохи згодом неквапливо реєструюся та чекаю на старт категорії Еліта. На змагання приїхало багато сильних райдерів, їх поява стала несподіванкою. Поки розмовляв з іншими велосипедистами, час швидкоплинно та непомітно промайнув до моменту нашого старту.

Старт! Стартую неквапливо, 6 кіл дистанції, тож на швидке прискорення ще буде час! На першій частині кола їду десь 5-6 колесом від лідера. Темп усієї групи не дуже швидкий, вирішую прискоритись та вийти в лідери. Та коли до лідера залишилось зовсім трохи, потрапляю у ДТП: довелось зміститись ліворуч, щоб не влетіти у Андрія Щербацького. Та не помітив невеликого дерева, в яке потрапила ліва сторона керма. Все відбулося швидко, мить – і ти на землі. Байк в повітрі (дякую Васі Капущаку, який мій байк врятував від сильного падіння, прийнявши його буквально на груди. Cannondale рятує Specialized))) Ніби цілий, підіймаюсь хапаю байк і розумію, що права рука болить. Права рука, яку треба берегти після падіння ще місяць тому, і яка досі болить… Злюсь на себе та на Андрія. Намагаюсь зразу поїхати, але доводиться ще цепку одягати. Починаю їхати! Коло невелике, але де всі інші навіть гадки не маю, бажання наздогнати не полишає! Прискорююсь, лечу як скажений, на доволі простому повороті падаю вдруге 0_0 на праву руку. Біль нестерпний, та мені вже все одно, бо розумію, що мене чекати ніхто не буде. Треба працювати. 

Закінчую коло останнім, нафантузував собі, що зможу наздогнати усіх. На другому колі трохи відходжу від шоку і починаю бачити попереду себе групу з 5-6 учасників. На довгій прямій наздоганяю і в тому ж темпі обходжу. Відстань від лідерів невідома, але продовжую маслати з надією, що вони не будуть прискорюватись для вияснення стосунків між собою. Це могло ускладнити задум швидко сісти у хвіст лідерів та відпочити. Вкінці другого кола бачу лідируючу групу, вся пачка їде неквапливо здається ніби на щось чекають. Ну думаю, зараз наздожену та нарешті відпочину. Та де там! Навіть і кола не відпочивши, вирішую вийти в лідери. Бо манав ці каруселі з падіннями, краще їхати самому, хоч не влечу в інших учасників. Ще рука права почала німіти, доводиться весь час пальці розминати. Тож краще бути в голові пелотону. Так, вкінці третього кола був вже на першому місці. Ще двома колами раніше про таке тільки мріями міг. Сил витрачено багатенько, їду з думкою, що потрібні сили на фініш. За два кола до фінішу кидаю працювати та пропускаю Костю Жученка, Васю Капущака та Євгена Паженця.

Група невелика можна і відпочити! Після п’ятого кола при перетині старту/фінішу чую з палатки організаторів, що ще їхати 2 кола. Ну, думаю, круто ще одне коло додали. Та щось мій байк не дуже зрадів такій новині, бо по середині кола заїдає цепка на передній зірочці. Зупиняюсь, дивлюсь ніби усе ок. Починаю їхати далі, тільки вже на четвертому місці. Тільки вкінці кола виходжу на третю позицію. Та нас ще одне коло, чи не так? Та організатори вирішили вчинити інакше і оголосили фініш. На фініші бачу розгублені обличчя Васі та Кості. Які точно планували їхати, як мінімум, ще одне коло. Фініш! Перший Костя, другий Вася і третій я. Ось такі діли, малята. Дякую за змагання та насичений подіями день!

Winter Cup Final | GodniGonky 2019 21.04.2019 in Kyiv

Трек змагання: The Cranberries – Salvation

Кульмінація київських змагань, які складаються з 4 етапів в різноманітних локаціях міста. Ці змагання вже стали невід’ємною частиною Києва. Згадуючи, з чого все починалось, не віриться у що виросло. ГодніГонки довели свою витримку та організаційні можливості, у мене немає сумнівів – якщо ГодніГонки проводять змагання, буде незабутній день! Як підтвердження цьому, фінал зимового кубку за 2018-2019 в «Мордорі». Кількість учасників невпинно росте, нові обличчя, нові гості – все це може радувати. Так тримати!

Фінальний етап відбувається 21 квітня у парку на кінцевій тролейбусного маршруту №5. Раніше цей парк був дуже брудним і більше нагадував на стихійне звалище серед дерев. Скільки було витрачено сил при розчищенні лісу у підготовці для проведення змагання, важко навіть уявити, а я і 10% відсотків не знаю. Результат приємно здивував! Траса Hard, у порівнянні з минулим роком, змінилась вбік збільшення дистанції, між важкими/довгими підйомами, з’явився час хоч трохи перепочити. Вцілому траса – ідеальне місце для тренувань, на ній є все. Секція «рульожки», спуски, на яких треба вміти використовувати гальма, коріння, каміння, торчі, тягуни та місток.

Це вже не перший старт у 2019 році, але перший з такими наборами та технікою. А які суперники: один краще іншого, і у всіх амбітні плани на старті. Для себе одразу відкинув можливість потрапляння на перше місце, Василь та Віталік добре підготовлені. Їх рівень підготовки не дає сумніву – вони швидко зникнуть з полі зору. Буду боротися за 3-4 місця, склад опонентів не дасть занудьгувати.

Старт! Стартую з першої лінії, що дало змогу швидко очолити пелотон. Їду як скажений. Їду і кажу собі: що ти робиш? Так ще 5-10 хвилин – і можна взагалі сходити. В роті присмак крові, очі вперед взагалі не дивляться, тільки вниз. На другій половині кола «встаю». В ногах сил немає, доповнює картину біль по всіх ногах.

Зменшую темп, починаю просто терпіти, сподіваюсь, що відпустить. Друге коло більше нагадувало перше, і тільки під кінець кола відчуваю, що можна вже трохи пришвидшитись. Потроху починаю наздоганяти Андрія Хіміча. На третьому колі обходжу його. Далі Євген Черкас, щоб його наздогнати, довелось попотіти, він зовсім трохи їхав повільніше за мене. Вдається випередити його вже на четвертому колі. Потроху починаю мріяти, що зможу і Юру наздогнати. Для цього мав півтора кола.

Та на заключному колі відчуваю, що сил не так вже і багато залишилось. Дихається важко, а в ногах різкості немає. Зменшую темп, та довго відпочивати не довелось. Євген зовсім близько, доводиться відпрацьовувати до самого фінішу. Фініш і четверте місце. Давно так не відпрацьовував на заключному колі дистанції.

Хочу подякувати опонентам, завдяки Вам отримав задоволення від такого перебігу подій. Результатом задоволений. На мою думку, краще в цей день не проїхав би. Виклався, як зміг. Дякую усім, хто прийшов/приїхав. Це був незабутній день)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відрив 2019. Крос-кантрі ХСО! 14.04.2019 в місті Вінниця

На цей раз обрано трек: Björk – All is Full of Love

Змагання у місті Вінниця. Квітень місяць – це найкращий місяць весни. Природа оживає, в лісі з’являються перші квіти, а комахи ще не дошкуляють. Один мінус – їхати у Вінницю доводиться на автомобілі. Не можу сказати, що не полюбляю автомобіль, скоріше навпаки. Поїздка до Nuerburgring – підтвердження цього. Але мешкаючи в Києві цей вид транспорту, все більше і більше використовую як транспорт вихідного дня. Не розумію, як можна витрачати години свого життя на потрапляння кудись у нескінченних заторах, це просто божевілля якесь.

Щось про змагання напишу…

Траса доволі проста та коротка, як для Вінниці. Для прикладу, на ЛКУ минулих років в цьому ж лісі люди приїжджали заздалегідь, бо їхати це без вміння/розуміння було дуже небезпечно! М’яко  кажучи. Змагання в 2019 році організатори проводять для популяризації та залучення нових учасників. Про змагання дізнався майже в останній момент, запросив поїхати Ілля Божков. Від такої пропозиції відмовитись не міг. Їдемо! Приїхали саме в слушний час. На реєстрацію встигли, ще коло подивитись перед стартом вийшло. Погода сонячна, але як для квітня холодна – всього +6. Вирішив стартувати у теплій формі. І от нарешті старт категорії А і Б. Що б це означало ХЗ.

Стартуємо. Старт угору, де стає зрозумілим “who is who”. Як виявилось, багато місцевих учасників мають дуже непогану підготовку, як для початку весни. Про спортсменів взагалі мовчу. Після апхілу іде довжелезна пряма з невеликим спусками/підйомами, а це моя територія)

Завдяки відпрацьованій стратегії, в кінці першого кола опиняюсь в топ три. Та треба продовжувати атакувати. Сили є, а ось самопочуття – не дуже. Чи дорога, чи їжа – не зрозуміло. Перед стартом заточив два шматки смачного пирога, який про себе нагадував, особливо під час підйомів. Вподальшому успішно наздогнав та випередив лідера категорії А.

А ось наздогнати спортсмена, попри всі свої спроби, виявилося неможливим. Для цього треба мати зовсім інший рівень підготовки, хоч спробував. Після 8 кола почув від «РобоБаби», що фінішував на першому місці. Від чого безмежно радий. Дякую за добрий день! Все пройшло на високому рівні. До наступних стартів/зустрічей.

 

 

Другий етап Кубку Києва з велокросу 2019

пісня: Димна Сумiш – Зламанi

Другий етап проходить у парку між Пущею та Виноградарем. Дуже файне місце для ЦиклоКроссу. Невеликий перепад висоти, ліс та стежки. Сюди доволі легко дістатися усім бажаючим. В Києві вже повністю розтанув сніг, а температура по-справжньому весняна. Змагання проводиться за підтримки Київський велотрек та GiantUkraine. Відповідальний за підготовку змагання Антон Пустовіт – це Людина, приклад для багатьох. Багаторазовий чемпіон України з велокросу та переможець інших різноманітних стартів по велоспорту в Україні. То ж за підготовку не переймаюсь, все буде на найвищому рівні!

Я, за традицією, стартую в категорії МТБ. Трасу добре знаю, за тиждень до старту окремо вивчав ділянки траси. Мій фізичний/психологічний стан був далекий від бажаного, але все одно стартую. Бо велосипед – це добрий лікар майже в усьому!

Старт! На початку нас чекає довга пряма на якій усі учасники швидко розтягнулись. Перед першим поворотом опиняюсь десь на 4-5 місці. Попереду: Бант, Кресан, Щарбацький та Кашуба Павло. Та якось групкою їхати в нас не вийшло. Кашуба зник взагалі і попереду тільки Кресан, який вже проїхав Велокрос та Андрій Щербацкий. Коло траси невелике, десь на 6 хвилин. На перших колах усю «техніку» проходжу пішки, але інші опоненти – ні, втрачаю дорогоцінний час.

Ставлю за мету усі наступні кола ризикувати, бо хочеться ще лідера побачити, а, може, і випередити. Поступово виходжу на другу позицію, лідера взагалі немає, промайнула думка, може, він зійшов? Але ні, на повільних ділянках таки хтось попереду майорить. Все третє коло намагаюсь опанувати себе і кажу: хай йому грець, один раз живемо! Вмикаю режим на всі гроші 0_0.

Та на мій подив, організм тільки ЗА! Навіть сперечатись не хоче. Швидко наздоганяю Павла. Він увесь час обертається назад, напевно не вірить своїм очам. Та я сам в шоці. Сідаю на колесо і чекаю слушний момент для атаки. За три кола до фінішу такий момент настає. На прямій старту/фінішу прискорююсь та опиняюсь на першому місці. Хапаюсь за цю можливість і не відпускаю до самого фінішу. Фініш!!!

Перше місце з відривом у 24 секунди – Done)

Дякую усім за незабутній день. Це було незабутньо. Усіх благ!

 

Перший етап Кубку Києва з велокросу в Києві, який проходить 24.02.2019

Soundtrack: Joan Osborne – One Of Us

Вирішив у 2019 році усі тренування писати у Strava. Хочеться зрозуміти, скільки ж насправді за рік кілометрів намотую. Впевнений, що небагато, але цікаво. Суттєво змінювати щось у тренуваннях не планую. Треба бути реалістом, я не професійний спортсмен, та і мені в цьому році 32. Вважаю, що в 2019 році не вийде виступити так успішно, як у 2018 році. Буду дуже радий якщо в любительському спорті з’являться нові імена, які будуть задавати темп, але поки таких немає, будемо намагатись не здавати позицій.

Через тиждень після WinterCup by GodniGonky в Києві у парку Муромець проходило змагання к циклокросу та окремо додаткова МТБ гінка. Були сумніви, чи приймати участь, але спитавши у Антона Пустовіта, чи брати участь, отримав стверджувальне так. Їду.

Траса суха, без градієнта та доволі швидка. Ідеально підходить мені. Їду вже на такому знайомому велосипеді, на якому за рік знущань тільки підшипники замінив у передній втулці та каретку нову поставив. За рік було 3 ТО, що вважаю небагато, з урахуванням того, що байк доволі мужньо протримався на трофі у Польщі.

Після фінішу циклокросу стартуємо ми, маутінбайкери. Старт. Їду всередині пелотону, оскільки траса доволі швидка та нескладна з точки розу технічних елементів. Утворюється немаленька група десь з 5 учасників. Сам їду вкінці цієї групи, та, як виявилось, знаходитись хвості невигідно. Весь час доводиться підлаштовуватись опонента попереду, а це дуже неспокійний та нервовий темп, який так неполюбляю.

Вже на другому колі намагаюсь вийти на друге місце та їхати за лідером, Андрієм. На трасі є один штучно побудований технічний елемент, який додає видовища. Якщо на другому колі цей елемент вийшло не без проблем проїхати, то на третьому колі, вийшовши у лідери, вирішив його стрибнути, та на цей раз приліг з велосипедом на землю.

Падіння виявилось не дуже болючим, але часу трохи згаяв, ще на дві позиції опустився вниз. Прийшовши до тями, спочатку наздогнав друге місце, а потім і перше повернулось мені.

Далі намагався створити якомога більший відрив для спокійного фінішу. Бо у 2018 році втратив перемогу на фінішній прямій. То ж на фінальному колі показав найшвидший час для себе, що дозволило фінішувати з запасом від другого місця. Фініш та перемога. Мій Спешик не підвів, і ми з ним заїхали на табуретку.

Дякую опонентам за боротьбу, організаторам за івент і глядачам за підтримку.

addition

 

 

 

 

 

Winter Cup 3 | GodniGonky 2019

2019 рік…

Трек цього змагання буде: Course of Nature – Gone

Перше змагання після перерви у 2019 році, тест, після якого стає зрозумілим, наскільки ледацюга чи навпаки. У Києві вже майже розтанув сніг, плюсова температура у день робить сприятливі умови для проведення змагання. Але в лісі снігу ще доволі багато, траса WinterCup частково вкрита рихлим снігом, який активно тане. У порівнянні з 2018 роком, схема треку майже не змінилась, змінився тільки її стан. То ж приїхавши до старту на своєму Specialized Epic HT Pro, одразу намагаюсь проїхати якомога більше кіл перед стартом змагання. У фаворити одразу записав Пустовіта та Кресана Юру, буду орієнтуватись на їх темп. Перед стартом зняв усю теплу одежу і залишив тільки літні шорти. Не скажу, що це був розумний вчинок. Та враховуючи, що частина траси дуже волога, а взуття і так вже, м’яко кажучи, не сухе, вирішено ризикнути. Також знизив тиск у колесах, безкамерні колеса Specialized FastTrack Gripton без ризику дозволяють їхати на низькому тиску.

Старт! З самого початку темп Черкаса Євгена здався повільним, на першому колі об’їжджаю його. Полюбляю сісти на колесо та будувати план на змагання, виходячи із свого самопочуття та темпу опонентів. Але не сьогодні, усі їдуть швидко. У самого темп не дуже швидкий. Намагаюсь не відпадати від пари Бант/Кресан. Попереду Пустовіт, в лідерах з відривом десь у 10 секунд. Та так було недовго.

На другому колі при перетині стартової/фінішної лінії Андрій їхав не дуже швидко, проводжу атаку. Успішно виходжу на другу позицію. Позаду вже Юра, відчувається, що він у чудовій формі. На третьому колі вирішив спробувати наздогнати Антона, та тільки він це відчув/побачив, накивав п’ятами.

 

Трохи згодом мене успішно обійшов Юра, очевидно, почував себе краще на складних ділянках з рихлим снігом. Я намагався не відставати, але він тільки збільшував відрив. Ближче до фінішного кола почав озиратись назад, хоча не полюбляю цього. Це психологічно давить і потроху починає зменшуватись швидкість. Може, воно й так! Бо візуально попереду Юру не видно. Заключне коло – відпрацьовую по максимуму, чомусь вважав, що є надія наздогнати друге місце. Як виявилось, це було занадто оптимістично. Фініш!

Третє місце, яке далось так непросто. Усім дякую. До наступних зустрічей.

 

Winter Cup 1 2018-2019 by GodniGonky in Kyiv 18.11.2018

Перед тим, як написати відгук, хочу запропонувати нову традицію. А саме – кожну гонку асоціювати з якимось музичним треком! Для першого етапу WinterCup вирішив обрати ODESZA – White Lies (feat. Jenni Potts)

Перший етап проходить в рідному парку Дубки. В дитинстві це місце більше нагадувало якийсь казковий світ. Цей парк завжди буде асоціюватись з дитячою бібліотекою, гарними дубовими деревами та рельєфом. Саме на цих схилах взимку з санчатами легко промокав до останньої нитки, та, не дивлячись на це, продовжував кататись.

Організатори обрали гарну локацію, а знаючи GodniGonky, то вони ще й зроблять незабутню трасу для ХС змагань. За тиждень до змагання, традиційно, організатори показали усім охочим траси Hard та Light. Дивує, як Черкас Євгеній & Co. із року в рік вигадують нові ділянки або покращують старі. Ніби і знаєш цей парк як рідний, але все одно знаходиш щось нове для себе. Траса Hard сподобалась: небагато підйомів, не дуже складні спуски та кілька цікавих елементів, на яких, ризикнувши, виграєш трохи часу у самого себе. Огляд траси відбувався за дуже сприятливих погодних умов. Та за 5 днів до старту в Києві випав сніг, що вплинуло на трек. Організатори змінили трасу в сторону зменшення небезпечних ділянок. Приїхав на поляну за 15 хвилин до старту, мешкаючи неподалік, не використати таку перевагу було б помилкою. Швидко реєструюсь, вирішую перед стартом коло не дивитись, а вивчити його під час першого проїзду. Насправді це помилка: людина, тренуючись, може бути фізично готова до старту, а от психологічно – ні. Буде прикро отримати травму або втратити час через падіння.

Перед стартом знизив тиск у колесах, десь до 1.5. Ніколи не їздив на такому низькому тиску. По технічним причинам старт перенесли на 10 хвилин. Та цей час проходить доволі швидко. Організатори починають запрошувати на старт учасників категорії Hard. Старт вгору, по доволі довгому, але не крутому підйомі. Це розтягне учасників, що зменшує вірогідність контактної боротьби або завалів.

Старт! Стартую з другої лінії. Наявність снігу не дає змогу сильно прискоритись. Та і навіщо? Лідер недалеко. Сам їду десь 6-7 позиції, швидкість пелотону також незахмарна. Майже усі намагаються збагнути, наскільки поверхня дозволяє атакувати у поворотах. Під час першого проїзду деякі елементи здавались дуже слизькими, але спущена гума доволі добре тримала, особливо, коли цього зовсім не очікував. Ближче до завершення кола підіймаюсь на п’яте місце. Вирішую на початку другого кола підняти темп, бо руки справді замерзли, а думка, що зараз можна вальнути, здавалась доволі непоганою.

На першому ж пологому відрізку прискорююсь та займаю лідируючу позицію, додаю ще трохи – відповіді немає. Пульс невисокий, дихання рівне. Думаю тільки про темп та про чистий проїзд, ще і фотографи та глядачі активно підбадьорюють. На плавному правому повороті донизу вирішую ризикнути та пройти майже так, ніби снігу взагалі немає, байк надійно тримається за поверхню. «Рідна» гума Specialized Fast Track Gripton після сезону знущань асфальту, каміння, коріння та сміття досі почувається доволі непогано. Всю подальшу дистанцію намагаюсь відверто не лажати.

Та на одному слизькому повільному спуску з поворотом довелось трохи потупити та пройтись пішки. На трасі фотографи та глядачі активно підбадьорюють. А оскільки крутиться легко, вирішую все їхати на каденсі. Та це не врятувало заднє колесо від втрати однієї шпиці. Схоже, що в листопаді вийшов на максимум.

По плану – заключне коло, намагаюсь пройти якомога швидше, виходить! Фініш та перше місце з запасом по часу більше, ніж хвилина. Дуже задоволений результатом, зупинятись на досягнутому не будемо, будемо  продовжувати прогресувати, як в тренуваннях, так і в майбутніх стартах. Дякую усім!

Kitaevo XC Race & Trail Run from MULTIKI 2018 in Kyiv

Класичні змагання у парку Китаєво. Це місце вже стало культовим, скільки тут пройшло змагань, навіть важко підрахувати скільки. Для багатьох це місце стало стартовою точкою у любительських змаганнях. Місце – справді дуже незвичайне. Розташування, рельєф та природа кличуть приїхати сюди для пішої або велопрогулянки. А коли тут проходять ще і змагання, пропустити таке неможливо.

Змагання відбувались у суботу 10 листопада. У цей день погода в Києві була суха та холодна. Стояв дуже сильний смог, дихалось не дуже легко, особливо це було помітно, поки їхав на старт. Їхав, сівши на колесо вантажівки, від мосту Патона до повороту на Науки. Здивувало, що діапазону швидкостей на байку Specialized з Eagle вистачало, щоб не відпадати від машини. Передня зірка – сінгл на 34 зуба від Garbaruk, позаду касета на дванадцять швидкостей Eagle X0 з діапазоном від 10 до 50 –  повністю вистачало.

Приїхавши на старт, одразу реєструюсь та їду подивитись коло. Як виявилось, трек траси інший, з новими технічними елементами. Важкими назвати їх не вийде, але лячними можна. Один спуск взагалі виявився психологічно важким, а по факту треба було трохи менше використовувати передні гальма і більше задні. Траса добре розчищена та розмічена, питань, що куди, не виникало, організатори добре попрацювали. Самопочуття непогане, ще за останні два тижні, сам не знаю як, скинув 4 кілограми ваги. Тож підйоми давались дуже легко. Старт велоперегонів о 13:10. Трохи померзнувши, встаю на стартову лінію.

Старт! По традиції в лідери виходить Юрій Кресан, та через короткий проміжок часу на перше місце виходить Андрій Щербацький. Все перше коло спостерігаю за розвитком подій. Здебільшого без змін, тільки юнак з спортшколи МТБ Голосієво вийшов в лідери, та не надовго. Оскільки він трохи приліг, на одному зі слизьких поворотів. На початку другого кола вирішую провести атаку у підйом. Успішно виходжу в лідери та продовжую прискорюватись.

Дивлюсь назад – відрив комфортний, позаду ніхто не захотів контратакувати. Самопочуття чудове, настрій також, ще й сонце вийшло. І в цьому піднесеному настрої продовжую атакувати. Та трасі присутні кілька петель, на яких можливо слідкувати за відривом від переслідувачів. Та якщо на другому колі ще була можливість слідкувати за відривом, то в подальшому відрив збільшився більше, ніж на хвилину.

Всю подальшу дистанцію їхав за планом: поберегти сили і видати швидке заключне коло. План спрацював, заїхав на першу позицію з доволі непоганим відривом від другого місця.

Дякую організаторам/учасникам та присутнім за яскравий івент у холодний листопад. Та перепрошую, що не вийшло створити інтригу до самого фінішу. Це був хороший день. До наступних стартів)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

MTB Race in Didorivka by Multiki Races in Kyiv on 21.10.2018

Традиційні змагання по дуатлону та окрема велогонка в парку Голосієво. В порівнянні з минулим роком синоптики обіцяють хорошу погоду у день змагань, а організатори – змінити частину траси, переробивши стару “техніку” та додавши абсолютну нову секцію з дуже цікавими елементами. Не буду приховувати, в минулому році усю техніку не їздив або намагався, але виходило погано. Після цього розповідав, що краще їхати chicken–line. А усі аргументи від Андрія Щербацкого, що треба підвищувати свій skill на технічних елементах приймав вштики. Та за рік змінив думку! Насправді ще рік тому знав, що неправий, та іноді важко зізнатись самому собі в тому, що ти впертий *censored. І в якийсь момент почав критично відноситись до своїх власних переконань і поступово почав їздити те, що, здавалось, знаходиться на межі задоволення та божевілля. Не без настанов та порад від інших райдерів, але якщо не питати, то відповіді не буде. За тиждень до старту Андрій показав усім охочим новий трек, була можливість прикатати усі елементи траси кілька разів. За що йому велика дяка. Траса справді дуже сподобалась!

Старт у неділю 21 жовтня о 15:15, тож є можливість виспатись та ще і на старт не запізнитись. За годину до старту прибув на змагання, швиденько подивився коло: все без змін та несподіванок, траса почищена та розмічена. У день змагання погода суха, але прохолодна. Та, не дивлячись на температуру, вирішую ризикнути та змагатися у літній формі. Трохи почекавши поки організатори проведуть нагородження дітей, які змагалися до цього, встаю на стартову лінію у другому ряду. Ще до старту примітив собі десь 3-4 місце, як найбільш вірогідне. На мою думку, фаворит – Вася Капущак, за ним Зубченко Віталій, а далі – як вийде. Перед стартом випиваю NUTREND GUTAR, у таку холодну погоду, здалось він буде не зайвим.

 

Старт! За традицією стартую неквапливо. На першому ж повороті займаю агресивну внутрішню позицію перед правим поворотом, пропускати суперників на повороті не маю бажання. За поворотом полога ділянка у 600 метрів, темп не високий та бажання ганятись за Васею не маю. На жаль, тільки коли почався технічний спуск униз, згадав, що тут можна втратити багато часу за повільнішими учасниками, які можуть повільно спускатись по доволі складному спуску, та вже було пізно. У результаті був втрачений будь-який візуальний контакт з лідером. А більш-менш безпечно обійти опонентів вийшло тільки на піщаному підйомі, де вдалось сісти на колесо Кресану Юрі. Та бажання наздогнати Віталія я не полишав. Перше коло завершив на четвертому місці, сидячи на колесі у Юрія. Тож план зайняти трете місце був доволі реальним. На жаль, про друге місце поки взагалі не ідеться, бо Віталіка не видно навіть у довгостроковій перспективі. Але відчуваю, що сьогодні самопочуття більш ніж задовільне. Довго на колесі у Юрія не сиджу і виходжу на третє місце та прискорюсь за лідерами, а далі вирішив діяти в залежності від перебігу подій.

Майже все друге коло доводиться їхати насамоті, і тільки на великій петлі в кінці кола бачу, що відстань до другого місця стрімко зменшується, схоже Віталік їде не найкращу гонку. Все третє коло намагаюсь сісти на колесо, виходить майже в кінці кола, та тільки наздогнавши кидаю працювати і відпускаю.

Вирішив води попити та NUTREND MagnesLife скуштувати. Далеко не відпускаю і вже на піщаному підйомі добираю. Питаю, чого це він Васю відпустив? Чую у відповідь – та він скажений! І насправді відрив у Васі був скажений, і щоб наздогнати на такій трасі, треба мати справді дуже хорошу форму. Майже в самому кінці кола, прискорюючись, вихожу вперед пари, та так, ніби це заключне коло. На галявині вболівальники активно підбадьорюють, що дуже допомагає у такий складний момент.

Самопочуття чудове, сильної важкості або втоми поки не відчуваю. Саме у такій кондиції починаю їхати п’яте коло, та не полишає думка, що ось-ось Віталік наздожене. Тож темп не зменшую, та продовжую прискорюватись на скільки це можливо. Істотних фейлів уникаю, за кілометр до фінішу видивляюсь позаду себе переслідувача. Зволікати не можна, треба допрацьовувати усю дистанцію. Тому майже увесь фінішний затяжний підйом пролітаю на ногах. Фініш та друге місце. Схоже, подив на обличчі був не тільки у мене, бо це територія Васі та Віталіка мені ж більше підходить щось схоже на Пущу.

Хочу подякувати організаторам за чудову трасу, добру атмосферу та організацію. Учасників за запеклу боротьбу та чесну конкуренцію.